Закінчуючи вуз, я мріяв про тепле незапилене місце в офісі солідної компанії, престижну посаду топ-менеджера, або творчого директора; з подальшим внесенням до списку VIP-персон світського товариства. Знав я тоді, чим обернеться для мене зловісний офісний «комфорт»? Звичайно, ні!

"Писальний спазм" - в офісі? Легко!
Я в цьому певен. Раньше статистику по захворюваннях офісних службовців ніхто не вів. Як і багато інших, я вірив барвистому міфу про "дихаючих здоров'ям", вічно енергійних «білих комірців». Лише в останнє десятиліття лікарі стали бити на сполох, сповіщаючи про початок нової ери «офісних хвороб».

Всій нашій офісній братії відомо, що в розумінні роботодавців означає «ненормований робочий день», - приходиш зранку, а йдеш, коли начальство дасть відмашку.

Наслідки такого графіка відомі тільки постраждалим від зайвого завзяття, до решти Його Величність Випадок поки не добрався. А випадки бувають різні: від сильного погіршення зору і непроханого раннього геморою, до захворювань невралгічного характеру і серйозних психічних розладів.

Що стосується недавньої історії про те, якого удару здоров'ю офісного співробітника може завдати халатне планування керівництвом робочих місць, розказаної моєю знайомою, то вона просто шокувала.

Олена, колишній співробітник відомої київської медійної компанії

«Проблеми зі здоров'ям почалися у мене незабаром після того, як я почала працювати в т. н. «Опен-спейс». Це великий простір на кілька десятків робочих місць, без дверей, зате з безліччю вікон і постійно працюючою клімат-системою. Взимку приміщення інтенсивно опалювалося, тому співробітники, що страждали від спеки, відкривали вікна, хоча на вулиці була мінусова температура. Я сиділа спиною до вікна, і в один прекрасний день мені протягло поперек.

Я пішла на лікарняний і повідомила своїй безпосередній начальниці, що збираюся звільнятись. Не бажаючи мене відпускати, вона запропонувала мені пересісти на інше місце, спиною до стіни. Там поперек страждав менше, але в метрі ліворуч від мене був отвір клімат-системи, на який я спочатку не звернула уваги. Через деякий час у мене стали з'являтися напади стріляючого зубного болю - наприклад, після гарячої кави або пориву вітру.

А через пару місяців вночі я відчула зліва нестерпний біль в зубах, який не проходив після прийому знеболювального. Мені поставили діагноз «невралгія трійчастого нерва». Це захворювання часто перетікає в хронічну форму, погано піддається лікуванню і вимагає тривалої реабілітації, іноді до шести місяців. Протягом цього часу потрібно уникати переохолодження, протягів і стресів, тобто залишатися в цьому офісі мені було протипоказано.

Я могла б працювати вдома, але це не влаштовувало моє безпосереднє керівництво. Мне нічого не залишалося, як звільнитися, хоча йшла я, по суті, в нікуди. Цього разу мою заяву підписали без проблем».


Як я зрозумів, деякі керівники вважають своїм обов'язком утримати підлеглого на робочому місці максимально довго. Щоб ніяких перепочинків і відволікань від комп'ютерного екрану. А доставка гарячих обідів в офіс - елементарна економія часу. Дешево і сердито - нагодував менеджерів в офісі за 15 хвилин і гайда за комп'ютер. Для чого, як начальник думає, годинна обідня перерва? Звідси і наша гіподинамія. Пересиджування на робочому місці приводить до остеохондрозу, простатиту, зайвої повноти. Хоча, на витрати виробництва керівникам плювати, як реалістам на реальність. Але наступна історія зовсім не про гаряче харчування.

Інна, колишній співробітник видавництва київської газети

«Це зараз з'являються нотатки про «тунельний синдром», а коли я працювала у відомому газетному монстрі верстальницею, такого діагнозу не існувало. Стандартні вісім годин на незручному робочому місці. Стілець не відрегульований, лікті через брак місця звисали зі столу - головна опора була на праву долоню, що тримає «мишку».

Через деякий час я стала відчувати біль в кисті, стріляючий біль в лікті і плечовому суставі. У мене починали німіти пальці, аж до зміни природного кольору шкіри на них. Я намагалася поміняти робочу руку, але ви можете уявити, наскільки падала моя продуктивність. Керівництво моїх незручностей ніби не помічало: до чого звертати увагу на проблеми людини, яка сама насилу розуміє, що відбувається з нею.

Мій чоловік тоді був у відрядженні в Америці і, знаючи про мої муки, проконсультувався у тамтешніх офісних працівників. Чоловіку порекомендували ортопедичний килимок з гелієвою подушкою. За три місяці я освоїла новий пристрій. Болі поступово пройшли, і тепер я з цим килимком не розлучаюся. Правда, так званий «писальний спазм» я все ж заробила. Це коли ви не здатні виконувати кистю дрібні рухи так, як робили це раніше».


Думка фахівця: Лікар-терапевт Тетяна Борисівна Верес

"До дільничного терапевта хворі звертаються в першу чергу. І тільки потім, отримавши направлення, вони йдуть до фахівця вузького профілю. В роки своєї роботи мені доводилося приймати достатню кількість молодих людей з хворобами, які в їхньому віці просто неприпустимі, через роботу в офісі за комп'ютером.

Вони сильно підривають своє здоров'я - псують зір, відчувають хронічну втому, безсоння, стреси. Їх постава під час роботи - плечі підняті, шия витягнута вперед, кисті рук постійно напружені в піднесеному стані над клавіатурою. При неправильному розташуванні кондиціонерів можна отримати запалення трійчастого нерва, досить виснажливі вазомоторні риніти і т.д.

Від перепадів температури у людини просто тече з носа, але фармакологи не губляться - тут же пропонують хворим свіжовинайдені препарати, хоча причиною хронічного нежитю часто є саме неконтрольоване використання подібних препаратів."

Офісний регламент і гастрит тепер - друзі

На жаль, не всі керівники толерантні до своїх підлеглих. Часто начальство відмахується від наших трудових заслуг, вважаючи, що похвалити за якісно виконану роботу - моветон, а влаштувати позаплановий рознос - бонтон. Деякі керівники впевнені, що сповідуючи жорсткий стиль управління, прищеплюють підлеглим корпоративний дух, зайвий раз підкреслюють прогалини у своєму вихованні, що і доводить ще одна історія, розказана моїм приятелем.

Денис, колишній співробітник відомого українского глянцевого журналу
«Мені довелося попрацювати в одному модному розважальному журналі. Красивий офіс, чудовий колектив, а ось керівництво попалося своєрідне. Я ніяк не міг зрозуміти коло моїх обов'язків - відповідальний секретар, який пише, або заст. головного редактора. Я виконував поточну роботу, непомітну для начальства, але котра забирала багато часу.

А пізніше я прозрів: якщо щось не так, крайній все одно я. Почастішали штрафи. У керівництва щодо штрафів пробудився нездоровий апетит і навіть з'явився якийсь азарт. Шеф-редактор частенько епатував нас нецензурною лексикою. При цьому він завжди додавав: «Нічого особистого - тільки робота!».

Людьми ми себе почували лише після здачі номера, протягом трьох днів, тому як в інший час багато з нас працювали по 10-12 годин на день. Перекушували частіше по-швидкому на місці, оскільки в будь-який момент могли знадобитися керівництву.

У підсумку я заробив гастрит. А так як жив я, по суті, в офісі, і на статеве життя нічого не залишалося, я зрозумів, що в мої двері постукав простатит. Пізні злісні дзвінки від начальства і перманентний психологічний стрес довершили почате - я отримав еректильну дисфункцію».

Думка фахівця: лікар-уролог Олег Володимирович Рубінін:

"Зараз пацієнтами урологів все частіше стають молоді хлопці 27-30 років. Як правило, це працівники інтелектуальної праці, офісні службовці. Не секрет, що сучасний офіс сприяє адинамічності. Чому?

Хлопці безвилазно проводять робочий час за комп'ютером, а недороблену роботу беруть додому. Через це виникає застій крові і лімфи в області малого тазу, а за ним наступає набряк передміхурової залози і насінних міхурців. Простатит такого походження називають бактеріальним, а останнім часом ще й офісним.

До гострого простатиту з високою температурою і нагноєнням ще далеко, але, як мовиться, всьому свій час. Офісний простатит теж дає свої «плоди» і про якість статевого життя на деякий час доводиться забути."

Офісним незручностям і хворобам - бій

Особисто для мене очевидно: офісний синдром вже давно розхитує наші ряди, і ще трохи, візьме наше здоров'я в полон. Природно, багатьом небезпека офісних хвороб здасться чимось примарним, але через те, що офісному дискомфорту на робочому місці ми піддаємося щоденно, ймовірність захворювання досить велика.

Як я зрозумів, краще, що можна зробити - спочатку поспілкуватися на цю тему з більш досвідченими співробітниками, потім вивчити актуальні інтернет-посилання про офісні хвороби, а потім і виробити власну стратегію боротьби за своє персональне здоров'я.